(23-06-2018 17:33)Dimon325 : А были варианты? Кто-то кого-то тогда спрашивал? 
Вот и я к тому же "а были ли варианты"...
И народ советский, в основной своей массе, воспринял начало войны в 1941 как нападение врага на свою родину... и это нормально... и заставить это поколение переосмыслить с сегодняшней точки зрения то, что они пережили тогда, не получится... Тот, кто смог - уже переосмыслил... и то, что день нападения Германии на СССР считается Днем скорби, и то, что в этот день пусть для немногих оставшихся ветеранов поют песни тех военных лет, я считаю, нет ничего предосудительного. И у нас поют.. и на государственном уровне.
И называть это
Празднованием и куражиться - ...
(23-06-2018 17:33)Dimon325 : Минимум 3,5 миллиона разбежавшихся военнослужащих это сдавались или как это называется?
Ну если оперировать такими аргументами
... то сколько миллионов не сдавались? И как это называется?
(23-06-2018 21:13)smile : Цитата:Из Доклада Председателя Совета Народных Комиссаров СССР и Народного Комиссара Иностранных дел тов. В. М. Молотова о внешней политике Правительства на Внеочередной пятой сессии Верховного Совета СССР 31 октября 1939 года:
Теперь, если говорить о великих державах Европы, Германия находится в положении государства, стремящегося к скорейшему окончанию войны и к миру, а Англия и Франция, вчера еще ратовавшие против агрессии, стоят за продолжение войны и против заключения мира...
Идеологию гитлеризма, как и всякую другую идеологическую систему, можно признавать или отрицать, это - дело политических взглядов. Но любой человек поймет, что идеологию нельзя уничтожить силой, нельзя покончить с нею войной. Поэтому не только бессмысленно, но и преступно вести такую войну, как война за "уничтожение гитлеризма" прикрываемая фальшивым флагом борьбы за "демократию".
Молотов В.М.
...У 30-ті роки Франція і Велика Британія проводили курс заспокоєння стосовно Німеччини. Прагнучи вирішувати всі виникаючі проблеми шляхом компромісів, відмовляючись застосовувати військову силу, обидві країни взяли дії Гітлера за прагнення усунути наслідки невигідного для Німеччини Версальського договору. Тенденції до перевлаштування порядку в усьому світі не були розкриті в момент їх появи. Дещо пізніше, коли плани агресора стали явними, політики були впевнені, що ні СРСР, ні Велика Британія, ні Франція не зможуть економічно витримати гонку озброєнь.
Тому було вирішено, що в даний момент політика умиротворення агресора не має альтернативи.
Керуючись цією думкою, Велика Британія спочатку підписала з Німеччиною пакт про зняття з останньої всіх обмежень у галузі будівництва ВМФ (1935 рік), а трохи пізніше не стала перешкоджати введенню німецьких військ у демілітаризовану (згідно Версальського Договору) зону.
Головними етапами "умиротворення" став "аншлюс" Австрії і Мюнхенська угода (змова) по Чехословаччині....
МЮНХЕНСЬКА УГОДА 1938 – документ, підписаний у ніч з 29 на 30 вересня 1938 на міжнар. конференції главами урядів Німеччини (А.Гітлер), Великої Британії (А.-Н.Чемберлен), Франції (Е.Даладьє) та Італії (Б.Муссоліні) в Мюнхені (Німеччина). На ній без участі представників Чехословаччини обговорювалася вимога Німеччини про передачу їй Судетської області ЧСР з переважаючим (понад 3 млн осіб) нім. населенням. Ще в березні 1938, після успішного для нацистської Німеччини аншлюсу Австрії, А.Гітлер розпочав активну кампанію по внутрішній (радикальні сепаратистські вимоги Судетсько-нім. партії до чехословац. уряду) й зовнішній дестабілізації ЧСР, а в травні 1938 почав концентрувати нім. війська на кордонах Чехословаччини. Уряд ЧСР виявив твердість і оголосив часткову мобілізацію, передислокувавши свої війська в прикордонні райони. А.Гітлер, не готовий на той час до військ. дій проти Чехословаччини, вдався до дипломатичних кроків і зініціював конференцію в Мюнхені, де отримав підтримку зх. д-в.
М.у. передбачала відторгнення від Чехословаччини і передачу Німеччині в термін з 1 жовтня до 10 жовтня 1938 Судетської області з усіма укріпленнями, обладнанням та озброєнням, з-дами, ф-ками, шахтами, залізницями, запасами сировини тощо. У додатку до угоди Чехословаччина зобов'язувалася також у 3-місячний термін задовольнити територіальні вимоги Польщі та Угорщини, а учасники угоди – гарантувати нові чехословац. кордони проти неспровокованої агресії, які мали бути визначені міжнар. комісією після проведення плебісциту (цієї умови не було виконано). Ознайомлюючи представників чехословац. уряду із текстом угоди, "мюнхенські миротворці" заявили, що у випадку неприйняття цих, по суті ультимативних, умов, зх. д-ви не зможуть залишатися гарантами розвитку німецько-чехословац. відносин. Уранці 30 вересня 1938 на екстреному засіданні уряду ЧСР в президента республіки Е.Бенеша мюнхенський диктат було прийнято (з урахуванням складної міжнар. ситуації – відмови Франції від захисту Чехословаччини, невпевненості в наданні реальної допомоги СРСР відповідно до союзницького чехословацько-рад. договору 1935, ворожої щодо ЧСР позиції Польщі та Угорщини). Того ж дня міністр закордонних справ ЧСР К.Крофта прийняв у м. Прага (нині столиця Чехії) представників урядів Великої Британії, Франції та Італії і від імені президента та уряду заявив: "Ми підкоряємося рішенням, прийнятим у Мюнхені без нас і проти нас", після чого додав, що "для нас це катастрофа, яку ми не заслужили. Ми підкоряємося і будемо намагатися забезпечити своєму народові спокійне життя. Не знаю, чи отримають ваші держави користь від цього рішення, прийнятого в Мюнхені, однак ми, у всякому випадку, не останні.
...
У результаті М.у. в жовтні 1938 нім. війська окупували Судетську область, приєднавши її до Третього рейху. Польща отримала Тешінську Силезію, а Угорщина в листопаді 1938 за рішенням Віденського арбітражу (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) – пд. частину Словаччини. Найбільш розвинені райони Підкарпатської Русі (Закарпаття) рішенням цього арбітражу теж були передані Угорщині. В цілому Чехословаччина втратила майже 1/3 території з населенням бл. 5 млн осіб, а також 40 % свого пром. потенціалу і потужні прикордонні укріплення. Її новий кордон з Німеччиною був неукріплений і проходив у безпосередній близькості від Праги. Скориставшись моментом, глибокою політ. кризою в ЧСР і підтримкою Німеччини, проголосили автономію Словаччина (6 жовтня) та Підкарпатська Русь (11 жовтня). Перша Чехословац. Республіка припинила існування. М.у. стала апогеєм політики "умиротворення" щодо нацистської Німеччини, яку проводили уряди Великої Британії та Франції з серед. 1930-х рр., призвела в остаточному підсумкові до загарбання послабленої Чехословаччини (15 березня 1939 нім. війська окупували всю Чехію і Моравію, а Угорщина, за згодою А.Гітлера, того ж дня захопила Карпатську Україну) і прискорила розв'язання Німеччиною Другої світової війни. Офіційно М.у. була визнана недійсною підписанням Договору про нормалізацію відносин між Чехословаччиною і ФРН 20 червня 1973.
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/e...uhoda_1938
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
echo123
