Миколаїв-Буковель 2010

[Torba]

Авто:
Skoda-Оctavia, Elegans, 2003 року, дизель 1.9TDI, 81 кВт, клімат-контроль, 76 тис. км,
зимова гума: 195 x 65 x R15, General Altimax Winter (Франція) на офіційних металевих дисках, тиск 2.1.

Екіпаж: чоловік-водій, дружина-штурман, онука - пасажир-контролер водія і штурмана, водійський стаж - понад 20 років.

Маршрут туди: Миколаїв – Вознесенськ - Мигія - Первомайськ - Голованівськ - Ульянівка - Умань - Гайсин - Вінниця - Летичів - Хмельницький - Волочинськ - Тернопіль (ночівля в мотелі "Глобус") - Дружба - Бучач – Монастириська – Тисьмениця – Марківці - Надвірна - Делятин – Яремче – Микуличин – Татарів – Яблуниця - Паляниця (Буковель) = 910 км

1-й день туди:
Дата 07.01.2010
Маршрут Миколаїв Г· Тернопіль
Час 6.30 Г· 17.30
Тривалість переходу [год] 11.00
Відстань за день [км] 683
Відстань загалом [км] 683
Середня швидкість [км/год] 64
Витрати пального [л/100км] 4.5

На ділянці Миколаїв Г· Ульянівка, це близько 250 км - щільний туман, видимість менше 100 м, температура - +3° Г· +4°С, багато води, місцями - снігова каша. Проте траса відносно вільна від транспорту.
Ділянка Одеської траси між Ульянівкою та Уманню - це суцільний басейн, залитий водою з кригою, а її огородження ліворуч і праворуч засипане 1.5 метровими сніговими заметами. То ж воді просто нікуди подітися. Мабуть з проектом "автобана", а швидше за все - з його виконанням таки не все гаразд.
Від Умані в межах Черкаської області траса почищена від снігу лише в один бік, місцями ділянки з незакінченим ще з літа ремонтом і класична ожеледиця. То ж усі зустрічні роз’їзди мали певні ускладнення.
Проте з просуванням на захід температура повітря за бортом почала поступово падати від +1° С в районі Умані до –5°С в районі Тернополя.
Згодом виявилося, що між Гайсином і Хмельницьким дорога вже гарно прочищена в обидва боки і посипана піском. Асфальт хоча й мокрий, але без снігу. А між Хмельницьким і Тернополем так і зовсім стало гарно, бо незважаючи на кучугури снігу в полі, дорога була добре прочищена і суха.
В Летичеві нарвалися на штраф - на перехресті із світлофором з лівого ряду поїхали прямо, а виявляється перед перехрестям був знак, що зобов’язує з лівого ряду лише поворот ліворуч. Знак той я відверто кажучи не побачив, тож одразу за перехрестям на нас буквально вибіг цілий загін ДАІ (чоловік 5) разом з якимось великим чином. Сперечатися з ними у мене ніякого бажання не було, бо склалося враження, що таких як я там весь час чекають і вловивши вже не відпускають. Поговорили, склали протокол. Молох взяв свою данину, після чого ми вирішили, що час десь пообідати. Так і зробили.
Ночували в передмісті Тернополя (3 км) в одному з мотелів мережі "Глобус". Привітний персонал, гарний сервіс, не дорогий і просторий номер з усіма зручностями, автостоянка з охороною.



2-й день туди:
Дата 08.01.2010
Маршрут Тернопіль Г· Паляниця (Буковель)
Час 8.00 Г· 13.00
Тривалість переходу [год] 5.00
Відстань за день [км] 227
Відстань загалом [км] 910
Середня швидкість [км/год] 52
Витрати пального [л/100км] 4.7

За ніч помітно додало снігу. Температура повітря від -8°С в Тернополі до -2°С в районі Яремче. Місцями ожеледиця під тонким шаром снігу.
На ранок в мотелі нам порадили, через нічну заметіль, їхати на Бережани - Рогатин - Івано-Франківськ. Ми так і планували, але в місті десь не туди повернули, трохи заблукали і, як наслідок, виїхали на трасу, що веде на Чернівці, проте з перспективою в районі Дружби виконати одворот на Івано-Франківськ. Вирішили ризикнути й хай вже буде як буде. В результаті не прогадали, дорога виявилася абсолютно нормальною і суттєво коротшою.
В Монастириській заправили на ОККО повний бак. І це правильно, бо надалі власне в Карпатах ми ОККО вже ніде більш не бачили, і взагалі там заправок обмаль, а приїздити в Буковель з пустим баком категорично не радимо.

Маршрут додому: Паляниця (Буковель) – Яблуниця – Татарів – Микуличин – Яремче - Делятин - Надвірна – Марківці – Тисьмениця – Монастириська - Бучач - Дружба - Тернопіль - Волочинськ - Хмельницький - Летичів - Вінниця (ночівля в мотелі на окружній в районі повороту на Житомир) - Гайсин - Умань - Ульянівка - Голованівськ - Первомайськ - Мигія – Вознесенськ - Миколаїв

1-й день додому:
Дата 14.01.2010
Маршрут Паляниця (Буковель) Г· Вінниця
Час 8.00 Г· 17.30
Тривалість переходу [год] 9.30
Відстань за день [км] 466
Відстань загалом [км] 466
Середня швидкість [км/год] 53
Витрати пального [л/100км] 4.3

Хурделиця, за бортом температура коливається в межах -8°С Г· -5°С. Через заметіль видимість місцями падає до 100 м. На ділянці траси (близько 10 км), що проходить вздовж Прута , сильна ожеледиця - крига під шаром свіжого снігу. Проте переметів ніде нема, бо дорогу чистять.
Вже під самим Тернополем несподівано почали обмерзати форсунки склоочисника, хоча перед поїздкою ми й заправили бачок нерозбавленою рідиною з каністри, на якій був напис "до -20°С". Проблему вирішили на найближчій заправці ОККО - придбали та долили 1.5 л рідини з пляшки, на якій вже був напис "до -40°С". Заодно поповнили й запас пального. Проблема зникла.
Обідали в Витівцях (це десь між Тернополем та Хмельницьким) в придорожньому кафе. Вразили асортимент та смакота. Далі їхати вже не дуже й хотілося.
Хмельницький перетнули містом, проігнорувавши об’їзну дорогу, якість якої ми вже якось випробовували і тому вирішили, що містом безпечніше.
До Вінниці підійшли в сутінках, вітер вщух, але повалив ще густіший сніг і температура за бортом почала стрімко падати до –12°С. Вирішили, що поспішати нам нема куди і будемо ставати на ночівлю в найближчому мотелі. Так і зробили. Мотель виявився цілком пристойним, хоча й не таким затишним, як під Тернополем. Мабуть тому, що повноцінне опалення в номері включили лише з нашою появою.

2-й день додому:
Дата 15.01.2010
Маршрут Вінниця Г· Миколаїв
Час 6.30 Г· 15.30
Тривалість переходу [год] 9.00
Відстань за день [км] 445
Відстань загалом [км] 911
Середня швидкість [км/год] 51
Витрати пального [л/100км] 4.8

Вранці машину знайшли на автостоянці під заметом. Незважаючи на холод (-15°С), завелася легко і також легко виїхала на трасу сніговою цілиною. Першу годину-півтори їхали не розчищеною дорогою, потім з’явилися снігоприбиральні машини, снігопад ущух, трохи потеплішало і навіть стало деінде проглядати сонечко.
Їхали не поспішаючи, на підйомах суттєві перешкоди створювали фури, що застрягали на півдорозі і починали сповзати назад.
Ділянка Одеської траси на цей раз була добре почищеною. Можливо через це вже перед самою Ульянівкою нас зупинив патруль ДАІ "за перевищення швидкості". Їхній прилад показував 94 км/год при наявному, як вони стверджували, обмеженні в 70 км/год на тій ділянці, хоча знаку такого ніхто з нас там не бачив. Поговорили й розійшлися "по людському".
Так майже без пригод, але весь час не втрачаючи пильності, ми швиденько (близько 10.30) дісталися північного кордону Миколаївської області.
Тут дорога, як ми й очікували, закінчилася і до самого Вознесенська була суцільна крига наче скло. Чистити й посипати її, вочевидь, ніхто й не збирався - все саме собою навесні розтане. Було багато ДАІ і багато аварій, головним чином - легковики, що з’їхали в кувет, та фури, які впали набік або встали впоперек дороги і "ні туди, ні сюди". Слава Богу, серйозно постраждалих серед людей не було.
В Первомайському перед мостом через Південний Буг ми нарахували понад 100 фур, що вишукувалися в колону і по черзі намагалися здолати підйом, який починається одразу за мостом. Не багатьом це вдавалося з першої спроби.
Не знаю, скільки б ми згаяли там часу, але на диво тут таки вперше нам допомогла (!) патрульна ДАІ. Вони, за командою, вивели всі легковики з колони й провели їх якимись боковими вуличками до мосту й там забезпечили можливість перетнути його поза чергою.
Обідали в центрі Мигії, домашня кухня. Смачно, багато й недорого.
Близько 14.00 дісталися нарешті Вознесенська. Далі було все так, як і передбачала Миколаївська влада: визирнуло сонце, температура повітря враз підскочила до +5°С, небо стало весняного кольору, лід та навіть сльота на дорозі потанули і ми практично чистим асфальтом дісталися Миколаєва.

Враження
Гума General Altimax Winter (не рклама): як для мене, дещо несподівано, відмінно повели себе в роботі в різних дорожніх ситуаціях. Машина долала без пробуксовок снігову цілину глибиною до 50 см (спеціально перевіряли). На кризі, як на гладенькій, так і на кострубатій, також стійко тримала дорогу, жодного разу не спрацювала ABS. Іноді, на важких підйомах, вмикалася ASR. На крутих віражах іноді можна було помітити невеличкий передній знос на ожеледиці, але це мабуть природно і очікувано.
Щоправда слід зазначити, я намагався повністю дотримуватися відомих правил зимової їзди: не газувати, не гальмувати, кермом аби як не крутити, то б то - спеціально машину не провокувати.
Суб’єктивно машина йшла м’якше і тихіше у порівнянні з її ходом на літній гумі (Nokian Hakka V).

Буковель: В перший день відпочинку була плюсова температура і сонячно. Тому сніг був лише на лижних трасах, а навкруги - лід або сльота. Катанню це не заважало.
Вже на вечір став падати сніг і потім це продовжувалося з невеличкими перервами протягом всього нашого відпочинку. То ж снігу було вдосталь при температурі в межах –2°С Г· -5°С. Внизу вітру жодного разу не було, ну а на горі, як нагорі - там і вітер, і заметіль і морозець.
Ми приїхали до Буковелю вперше, маючи попередній досвід лише Славського (Тростяна) та Закопане (Гаренда, Поляна Шимашкова).
Порівнювати все це складно. Наприклад, за рівнем сервісу та цін, на нашу думку, Буковель і Закопане перебувають в одній категорії.
В Закопане вартість підйомів трохи дорожча, проте прокат спорядження - помітно дешевший.
Закопане вражає надзвичайно гнучкою системою тарифів та індивідуальним підходом до них: так Вам запросто можуть на 5Г·10 відсотків скинути тариф "за витяг", якщо оператор бачить Вас не вперше і Ви з ним привіталися, або приїхали компанією. А можуть і не скинути. Все залежить від Вас.
З іншого боку, в Буковелі діють сталі тарифи, однак набагато більше, ніж в Закопане, тарифних планів - ми можете придбати "skipass" і на годину, і на дві, і на півдня, і на 20, 100, 200, 1000 витягів тощо. Деякі з них діють лише наразі, більшість - взагалі без строкових обмежень.
Стосовно власне катання, то порівнювати переваги й недоліки мабуть нема сенсу, оскільки це виключно суб’єктивні відчуття.
В Закопане багато трас, але всі вони територіально і адміністративно розподілені. Тож, приїхавши зранку на якусь трасу до якоїсь гори, Ви лише з неї і будете кататися до вечора. Теоретично можна переїхати на іншу трасу, але практично так ніхто не робить, бо то є суцільна морока.
В Буковелі ж ми нарахували 5 освоєних гір, на яких прокладено безліч трас зі складністю на всі смаки. Все це наперед добре продумано і поєднано за допомогою 22 карусельних підйомників в єдину систему. Тож під’їхавши на авто до одного з підйомників, Ви стаєте на автостоянці (всі безкоштовно), одягаєте лижі, непотрібні речі закриваєте в машині і надалі маєте змогу, об’їздивши всі гори і траси, врешті-решт повернутися на лижах до свого авто. Маршрути можна щоденно змінювати, навіть якщо Ви облюбуєте лише якусь одну автостоянку. Нам здалося, що це дуже зручно і цікаво.
Все інше приблизно однакове: сніг, інструктори, рятувальники, огородження, сервіс, спілкування.

Проживання, побут: На якомусь із сайтів ми прочитали фразу: "бідні ті відпочивальники Буковелю, що не мають власних коліс". Цим сказано дуже багато, практично все. Спробуємо коротко пояснити.
Власне гірськолижний курорт розташовано в тупику облагородженої єдиної тут дороги Яремче – Микуличин – Татарів – Яблуниця - Паляниця, що проходить гірською ущелиною. Чим ближче до власне Буковелю, тим дорожче проживання за рівних інших умов. При цьому ціни за номер можуть різнитися в 4 і більше разів.
Ми хоча й жили в готелі, який розташовано на в’їзді до Паляниці, проте під час "культурної програми" відпочинку для себе визначили, що власною автомашиною, добираємося навіть з найбільш віддаленого Яремче до Буковелю максимум за 45 хвилин.
Тому, маючи авто, не має принципового значення, де саме розташовано Ваш готель. Якщо ж Ви авто не маєте, то Вас не врятує проживання навіть в дуже дорогому готелі в 200 чи 300 м (як часто написано в рекламах) від найближчого підйомника, оскільки ці насправді 500Г·600 м Вам доведеться щоденно принаймні двічі долати пішки в лижному обмундируванні дорогою, якою весь час їздять машини, а тротуарів там нема. Або ж проходити пішки в нормальному взутті і потім носити його із собою за спиною, бо камер схову там обмаль.
Під’їхати попутним транспортом до витягів не реально, бо всі мікроавтобуси зазвичай вільних місць не мають. Компанії відпочивальників, що не мають власного автотранспорту, зазвичай домовляються про постійний трансфер туди-назад із власниками готелів і так розв’язують проблему.
Житла в зазначених вище селах і містечках набудовано безліч, люди з того живуть. Навіть на свята дефіциту не спостерігалося. Житло є на всі смаки і гаманці. Те що оголошено в Інтернеті, здається, складає не більше 30 відсотків.
З харчуванням також нема проблем - в будь якому готелі, а вони стоять практично вряд від самого Яремче, Вас нагодують. Окрім того, безліч колиб і просто невеличких домашніх кафе. Ціни дуже демократичні, проте є й цікаві особливості - так хоча й складно знайти якусь страву дорожче за 25Г·30 грн., проте й дешевше 8Г·10 грн. тут нічого, навіть чай з пакетика, не продається. Схоже ціни визначаються транспортними витратами.
Дякуємо за увагу.

[AK]

Браво!
Великолепный отчет!

Приезжайте как-нибудь на встречу, познакомимся! Детали - в Николаевской ветке

[Oleg]

Отчет супер!

[zarik]

Крім того, що якісний та вичерпний звіт, приємно читати його на гарній державній мові

[Adri@n]

Через неделю тоже выдвигаемся на Бук на авто (шкода), уже ездим не первый раз и я вам должен сказать, что замечание относительно авто абсолютно справедливо. Даже 600-700 метров пройти до первого подъемника в лыжных ботинках не так и просто, особенно новичкам.

Так же к плюсам можно отнести то, что ты можешь оставить все личные вещи и не возить их с собой, так же всегда можно спуститься к машине и перекусить, как мы обычно и делали, ну и конечно же цены на жилье в 5-15 км от Бука, куда привлекательней.

А не дай Бог, что-то случиться(перелом или что-то подобное), то без личного транспорта совсем туго, испробовали на себе, так как везти на рентген надо в Яремчу, смотаться в аптеку купить лекарств и так далее.

Если же сравнивать Бук с остальными курортами, то он является лидером среди Украинских курортов, который возможно из-за нашего менталитета несколько не дотягивает до евро курортов. Очень большой плюс курорта, это обилие трасс, катальщик любого уровня найдет свою!