Лесничий :SergM :Напруженість .....Відповідно у просторі вона визначає різницю потенціалів у електричному полі.
Звучит сказочно. Вы просто мастер создавать свою терминологию и пытаться её внедрять.
Прописные истины (легко гуглятся):
- термин "разность потенциалов" не является эквивалентом термина "напряженность электрического поля";
- термин "пробой" подразумевает превышение некоторого значения напряженности поля, а не любого другого параметра;
- напряженность поля связана не только с разностью потенциалов, а еще и с площадью и формой разрядных поверхностей электродов;
- искрообразование - результат действия на топливно-воздушную смесь со стороны электрического поля, а одним из основных параметров эл поля является напряженность, но не разность потенциалов.
Видно книжки и учители у всех разные, поэтому давайте каждый останется при своём.
Дабы всевидящее око не классифицировало написанное как флуд, не имеющий отношения к свечам, предлагаю ограничиться уже написанным. Кому интересна правда пусть ищет сам.
Вибачте, але казково звучить Ваше...

Я лише дещо спрощую і популяризую. І не цитую підручники та можу легко вивести необхідну Вам формулу.
(P.S. Я розумію що Вам не сподобалась попереднє, коли я пропонував розглядати "ємність витрачену на заряд акумулятора".

)
Так ось, якщо маємо однорідне електричне поле (= між двома пласкими паралельними електродами), то його напруженість повністю визначається різницею потенціалів (гуглили чим міряється? – вольтами на метр).
Термін "пробій" означає протікання електричного струму через діелектрик або по його поверхні при збільшенні різниці потенціалів на електродах / напруженості електричного поля з утворенням іскри / плазми.
Напруженість поля – векторна величина пов'язана з самим полем і як фізична абстракція пов'язана
лише з різницею потенціалів та відстанню. Його фізична конфігурація задається формою електродів, а крайові ефекти та їх крайність – ефект вістря, є лише проявами конкретних неідеальностей. І пов'язано це все ж з тими нелінійностями (саме тому блискавки не протікають по фізично найкоротшому шляху наприклад).
Тому якщо відкинути неідеальність повітря, то за напруги на будь-яких електродах 10 кВ та відстані 5 мм напруженість поля між ними не буде відрізнятися від форми електродів – буде мінятися лише форма поля (силові лінії).
За реального повітря ефект вістря описується дуже просто – внаслідок різкої нелінійності електричного поля рух атомів та молекул повітря у цьому полі концентрується біля нього і відбувається локальна поляризація. При збільшенні різниці потенціалів відбувається іонізація і виникає пробій. Між пласкими електродами окремі іони слабо взаємодіють між собою тому можна отримати протікання слабкого електричного струму навіть без іскроутворення (на цьому принципі наприклад працюють газорозрядні лампи тліючого розряду). А якщо маємо вістря, то більшість іонів концентруються близько нього і це сприяє кращій передачі енергії іншім іонам і молекулам у цьому обмеженому просторі, в результаті отримуємо кращу іонізацію та іскроутворення і більший струм, що підтримує та розганяє процес.
Інакше кажучи – між двома пласкими електродами при 10 кВ та відстані 5 мм пробій як такий може і не виникнути (але може протікати струм внаслідок руху іонів), а якщо ми один з них замінимо на вістря – можемо спостерігати іскру. Тобто у реальному світі форма вплине на параметр "напруга пробою", але несильно і завдяки нелінійностям / неідеальностям. Та ніякого впливу на напруженість електричного поля форма електродів не спричинить – максимальна буде визначатись лише відстанню та різницею потенціалів,
зміниться лише форма поля.
Напруженість поля тому і векторна величина, бо описує нелінійні / неоднорідні поля. Лінійність – лише окремий простий випадок і тоді достатньо напруги між двома електродами. У нелінійному полі максимальна напруженість буде по прямій силовій лінії – найменшій відстані між електродами, але реальний пробій не буде протікати по цьому найкоротшому маршруту.
Інакше кажучи – мене зачепило те що Ви плутаєте напруженість електричного поля з напругою пробою і визначаєте залежність напруженості від форми електродів (збільшується / зменшується), у той час коли просто змінюється форма поля і відповідно напруженість у різних його частинах.