Не вірю трошки в те все, але напишу шо спіткало мене.
Приблизно 3 міс тому я трохи зліг з невеликою температурою вдома(на роботі в нас трошки хворіли короною але на роботу ходили) . Зато я на роботу не виходив бо думаю може підцепив. Хоча вдома всі здорові. Температура тільки пару днів була і більше нічого. Я оклигав і на другий день мама почала температурити. Ну всяке буває, казала шо з'їла холодного салату і почала кашляти. В неділю ми вже з жінкою казали шо я звезу на швидку перевіритись. Мама почала підозріло кашляти. Не хоче. Понеділок я вже почув задишку, почали вже сваритись шоб в лікарню.
Я мав їхати в вівторок, а мама записалась на четвер. Якось я таки її взяв з собою бо почав переживати і сам настояв вдіватись.
Короч відвідини сімейного, потім бігом на рентген, і по биріку лягаємо в лікарню. На ренгтені сказали шо ситуація погана. І я побіг до сімейного а мама в машині. Добре шо близько до інфекційного.
Пішов я до лікаря в інфекційною де маму мали ложити, вона побачила рентген і каже шо ситуація критична, запалення ппц, може й бути анемія, або й рак легень. Ідивується як мама ше зашла в палату з сатурацією в 38.
Короч в той самий вечір я все покупляв, всі ліки понаходив. Витратив 10000 грн, як лікарі сказали шо то тільки на 3 дні.
Але лікарка вже і жінці брата казала шо в нас безвихідна ситуація. Я в то навідріз не хочу вірити, хоча в глибині душі готуюсь до гіршого.
Середа більш менш норм, четвер гірше... А в п'ятницю мами зранку не стало...
І ти афігєвший просто,ше сам був в четвер біля мами в обід і розумів шо мами скоро не стане. Сестра звонить і каже мамі погано. Я вертаюсь влітаю в палату і бачу як маму рятують... Виходжу і лікарка зі словами на очах каєе чекайте до кінця. Ти виходиш з лікарні і в машині рочинаєш тупо кричати від безвиході.
Я ше вечером встиг показати відео мамі її внучки, яка просить бабу чим поскорше виздоровіти, а мама каже шо то буде не скоро, і незнати коли... Ти говориш з мамою на позитиві, а всередині тебе просто розриває.
Навіть з четверга на п'ятницю не спав.
В п'ятницю ше встиг купити шо мама хотіла і повіз сестру додому, брат звонить за 10 хв і каже вертайтесь.
Маму поховали в суботу...
До чого веду-виясняється шо мама мала рак легень, я найшов молитву, потім її знайомі подружки мені то казали., мама призналась брату в лікарні,тата мого сестра догадувалась,мама перед тим завжди зранку відкашлювалась з мокротинням,нас запевняла шо то через вирізаний жовчний міхур. Сама не признавалась нікому, до останнього була на позитиві, всі аналізи і ліки пила, мамі було 72 роки. А тут певно ослабився імунітет і той їбаний вірус поміг, або може це просто збіг обставин. Так як ні тато(якому зараз 70 років) немав ніяких запалень, він саме більше біля мами був до лікарні і в лікарні. Я ше потім його возив повністю перевірятись. Ні я , ні жінка, ні дитина, в жінки хіба пару днів пропав нюх.
Певно мама таки мала рак легень і нікому не признавалась. А тут ше й той вірус.
реклама на форуме запрещена
|