До спільного сумісного майна подружжя належать не лише речі, придбані подружжям, чи одним із них за час перебування у шлюбі, але й майнові права, що належать подружжю, грошові внески до кредитних установ, права на страхові суми, корпоративні права тощо. При цьому для спільного сумісного майна подружжя не має значення, на ім'я кого з подружжя придбане майно, важливим є тільки те, що майно придбане під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі. Сімейний кодекс України у ч. 2 ст. 60 встановлює аналогічне правило: “Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя”.
Чоловік і жінка мають рівні права володіння, користування і розпорядження спільним сумісним майном. При цьому чоловік і жінка користуються рівними правами щодо спільного сумісного майна також у тому випадку, якщо один із них не мав власного заробітку в зв'язку з доглядом за дітьми, веденням домашнього господарства, або з інших поважних причин (ч. 2 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України). Аналогічно це питання регулює і Сімейний кодекс України. Водночас Сімейний кодекс України допускає відступ від правила рівності прав подружжя на користування, володіння та розпорядження спільним майном, що визначається домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України). Режим спільного сумісного майна подружжя означає, що чоловік і жінка мають право розпоряджатися таким майном тільки за їх взаємною згодою. При укладенні угод (договорів), спрямованих на розпорядження спільним сумісним майном подружжя, діє презумпція взаємної згоди подружжя, тобто вважається, що якщо один із подружжя, що уклав угоду, діяв за згодою іншого з подружжя (ч. 2 ст. 23 Кодексу про шлюб та сім’ю України). Сімейний кодекс надає право одному з подружжя звернутися до суду з метою спростування такої презумпції, якщо договір, укладений другим із подружжя, виходив за межі дрібного побутового.
Згідно із чинним Кодексом про шлюб та сім’ю для укладення угод, що вимагають обов’язкового нотаріального засвідчення, слід одержати згоду іншого з подружжя в письмовій формі. Наприклад, з метою продажу одним із подружжя квартири, що була придбана подружжям під час шлюбу, вимагається підтвердження згоди іншого з подружжя в письмовій формі, оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна за участю громадян вимагають нотаріального посвідчення. Частина 3 ст. 65 Сімейного кодексу України доповнює випадки необхідності письмової згоди другого з подружжя угодами, що потребують державної реєстрації та договорами щодо цінного майна. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу згода на укладення договору, що потребує нотаріального засвідчення та/або державної реєстрації має також бути нотаріально засвідченою.
Згідно із Кодексом про шлюб та сім’ю України чоловік і жінка можуть поділити їхнє спільне майно як за взаємною згодою (добровільно), так і в судовому порядку. В обох випадках майно може бути розділене як після розірвання шлюбу, так і під час перебування в зареєстрованому шлюбі (ст. 29 Кодексу про шлюб та сім’ю України). Сімейний кодекс також не ставить поділ спільного майна подружжя в залежність від перебування у шлюбі. Слід звернути увагу на те, що поділ спільного майна під час перебування у зареєстрованому шлюбі може проводитись лише щодо наявного майна (чоловік і жінка не можуть поділити майно, яке вони наживуть у майбутньому).
Під час перебування у шлюбі звернення до суду з вимогою про поділ майна подружжя може здійснюватися у будь-який момент до розірвання шлюбу. Для вимог про поділ майна подружжя, що розлучилося, встановлено трирічний термін позовної давності, що розпочинається з моменту, коли будь-який з подружжя, що розлучилося, дізнався чи має дізнатися про порушення свого права. Сімейний кодекс не вніс коректив щодо строків позовної давності при зверненні із вимогою про поділ спільного майна подружжя.
У випадку, коли подружжя не може дійти згоди щодо поділу їх спільного майна, це питання може вирішуватися судом. При поділі спільного майна подружжя суд виходить із засади рівності часток подружжя у спільному майні, закріпленої ст. 8 Кодексу про шлюб та сім’ю України: “У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними”.
Водночас законодавство України про шлюб та сім’ю надає суду право відступити від засади рівності часток подружжя з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси іншого з подружжя, що заслуговують на увагу (ст. Кодексу про шлюб та сім’ю України). Однак практика свідчить про досить незначний відступ від принципу рівності часток подружжя, що, як правило, застосовується у випадках присудження дещо більшої частки непрацездатному члену подружжя, чи тому з подружжя, на вихованні якого залишається неповнолітня дитина чи неповнолітні діти.
Відповідно до ст. 9 Кодексу про шлюб та сім’ю України при поділі спільного майна подружжя суд може поділити майно в натурі (якщо це можливо без шкоди для майна); поділити речі між подружжям з урахуванням їх вартості, або присудити частину майна в натурі одному з подружжя, а іншого зобов'язати компенсувати вартість його частки грішми. Останній спосіб поділу спільного майна застосовується судами, як правило, у випадку, коли подружжя ділить квартиру, будинок, інше нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Сімейний кодекс України встановлює, що присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку в спільному майні, зокрема, у випадках поділу нерухомого майна, допускається лише за наявності згоди другого з подружжя, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як наголошувалося чоловік і жінка можуть поділити спільне майно за взаємною згодою і оформити таку згоду договором, не вдаючись до судового порядку поділу спільного майна подружжя. У правовій теорії підтримується погляд, що при укладанні договору про поділ спільного майна подружжя, чоловік і жінка не зобов'язані дотримуватися принципу рівності часток у спільному майні, а розмір частки кожного з подружжя може визначатися угодою між ними. Однак укладення такого договору пов’язане з ризиком застосування ст. 27 Кодексу про шлюб та сім’ю України, яка встановлює, що угоди між подружжям, спрямовані на обмеження майнових прав дружини, чоловіка або дітей, недійсні і не обов'язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб. Тому під час укладання подружжям договору, що передбачає зменшення розміру прав одного з подружжя на спільне майно (поділ майна в нерівних частках) зберігається ризик визнання такого договору недійсним на підставі ст. 27 Кодексу про шлюб та сім’ю України.
Положення про поділ майна подружжя можуть також міститися в шлюбному контракті, однак умови шлюбного контракту не можуть погіршувати положення кожного з подружжя в порівнянні з законодавством України. Крім того, відповідно до чинного Кодексу про шлюб і сім’ю України шлюбний контракт може укладатися лише до реєстрації шлюбу. Відповідно до нового Сімейному кодексу України укладення шлюбного контракту дозволяється як до, так і після реєстрації шлюбу. Однак згаданий Кодекс встановлює, що шлюбний контракт не може ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище, а також забороняє передавати у власність одного з подружжя за шлюбним договором нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Водночас новий Сімейний кодекс України прямо передбачає можливість відступу від принципу рівності часток подружжя в спільній власності: “У випадку поділу спільного майна подружжя частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором” (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу). Договори про поділ нерухомого майна, а також про виділення зі складу спільного майна нерухомого майна одного з подружжя за ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України вимагають нотаріального посвідчення.
Вважаю, у цій відповіді знайдете те, що Вам потрібно....
С повагою, Листопад.
|
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
, она на машину не претендует, техпаспорт и кредит оформлен на меня. Надо ли говорить банку, есть ли какие-то проблемы?
можно подробней?
